Смерть Андрія
розбудила Україну. Не бачив ще стільки, постів-перепостів із словами жалю та
співчуття. Це притому, що половина з тих людей його всерйоз не сприймала і
творчості не слухала.
Усі констатують
факт чому такий жаль викликала його смерть: він був щирий, безпосередній,
такий, що інколи з першого погляду ти всерйоз не сприймав його слів. Через те,
що він просто один на мільйони був самим собою і любив людей – багато, хто
сміявся з його простоти і романтичної наївності. Багато хто, не сприймав його розмов, його
жартів, навіть коли він говорив серйозно. Це зараз з кожного інтерв’ю висмоктують по краплинках його
надприродню мудрість, проникливість, якусь таку загадковість і дійсно святу простоту.
Чому така реакція ? Бо коли хворе суспільство усвідомлює завдяки такій людині,
і таким обставинам, що воно хворе, безлике та мерзене … То все, що йому
залишається то плакати, ридати і фігачитись головою об стіну, що не розпізнали
у Кузьмі великого провідника, що не прислухались до нього раніше, що не були та
і не пробували бути як він ?
Не були ніколи до
кінця щирими, а про безпосередність я вже мовчу. Ви часто зустрінете в Україну
безпосередню людину ? Таких ще заживо з’їдають на роботі, в університеті у суспільстві загалом . В чому феномен Кузьми ? В тому що він
вижив і став тим ким він став – СОБОЮ. Ось в чому його заслуга і ось чому 90%
блювотної сірої маси варто сидіти біля його могили, плакати і думати як
змінитись …
Він не став
відомим на увесь світ співаком (хоч достатньо відомим), він не отримав Еммі,
він став – СОБОЮ і помер таким. Ніхто, ніякі обставини, ніякі гнилі порадники,
система, держава, погані президенти, ніщо не змогло забрати у нього прагнення
незважаючи на ніщо воювати за свою свободу. Ти плачеш, чи не плачеш, репостиш
його фото і пісні. А такої думки не з’явилось: бути як він і таким чином дійсно увіковічнити його. Бути як він:
безпосереднім? щирим,
відкритим і не боятись нічого. Може заради цього він помер щоб хоч після смерті достукатись у ваші пусті голови та закам’янілі серця …
Як мало цього
залишилось на світі. Щирості, простоти, справжньої любові … Взагалі всього
справжнього цього так мало,
цього так не вистачає. Послухайте будь яку його пісню, одна тема між рядками:
«Самотність». Самотність душі, ніхто не розумів справжній зміст його текстів,
ніхто не дослухався до нього за життя, він кричав, він благав, він молив через
свої пісні – Пробудіться почуйте, будьте людьми …
Кричав, співав, просив, молив, залишилось померти … Якщо серця тих хто
його оплакує не зміняться легше йому від ваших репостів не буде … Повірте …
п.с. Про себе ж співав ... Можливо поруч з вами непоміченими ходять такі добряки. Відкривайте очі, витягуйте з вух вату, розбивайте своє каміння - давайте не допустимо знову ще одного невизнаного за життя Добряка. Невже лише смерть відкриває очі ?
Коментарі