«Полко́внику никто́ не пи́шет»


Щось відбувається у придуманому нами світі, в той час як я, долаючи себе проходжу твоєю вулицею попри той злощасний будинок ... Нічого не змінилось, все ще та сама психоделічна та депресивна музика, заникана у глибокій кишені сигарета (Кеп.Блек) і мій як завжди замріяний погляд у небо.

Ти ...  дивлячись у них, колись казала що ці очі такі ж чисті як небеса, а зараз я ...  вдивляюсь у небо і шукаю ту чистоту яка одного дня померкла ...  Вдихаю свіже вечірнє повітря, дивлюсь на повний місяць, згадую усе що відбулось і .... вперше  стискаю у руці автомат .... Ти не бачиш мене зараз, можливо б закохалась удруге, а можливо і - ні. Ти навіть і не здогадуєшся, що останні хвилини на рідній землі я проводжу тут - де були колись ми (Як співає "Колос").
Послухай .... Я не знаю чи повернусь із цього пекла, не знаю яким я стану там і скільки людей мені доведеться вбити. "Сьогодні мені снилась війна, саме та війна частиною якою я буду уже завтра. Я бачив як горіли цілі міста і села, я бачив там стільки ворогів, що не злічити і я бачив там тебе. Ти стояла у центрі того жаху і дивилась на мене, твій погляд говорив лише одне: "Врятуй мене .... Захисти мене ... Не покидай ...". І я кинувся у бій, вороги падали один за одним, у мені було стільки сили і відваги як ніколи раніше. Ще мить і останній ненависник упав на землю. Нарешті ти в безпеці, ти підбігаєш до мене і міцно обіймаєш ... я пригортаю тебе і гладжу по голові ..."

P.S. Коли ти читатимеш цього листа я буду дуже далеко .... у своєму сні ....

Коментарі