Мене цікавить одне питання: " Чи навчусь я у Новому Році не наступати на старі граблі ?".
І чи це взагалі можливо ?
Життя ніби вчить, вчить, а ти чомусь не хочеш слухати очевидних істин. Є такий дивний алгоритм: ми усе життя ходимо по колу, ми робимо одні ж і ті помилки, ми даремно сподіваємось там, де не варто, і не бачимо можливостей коли вони лежать під ногами. Чому ?
Та напевне із року у рік ми себе так несамовито-талановито дуримо. Ага ... дуримо ... Ми шикарні брехуни коли це стосується нас самих ! Признайтесь ... а ? Задумайтесь ?
Я - напевне перший такий ...
Скільки раз протягом дня ми займаємось самообманом ? Ми можемо бути святошами і не брехати іншим ! Це - можливо ! Але собі ми продовжуєм брехати завжди ! І саме тому життя не стає таким яким було в дитинстві у казках !
"Та ні, почекаю ще", "Та мені і так нормально, може бути", "Ну я його ніби люблю, він хороший", "Не буду поки нічого змінювати час усе розставить на місця", " Потрібен час ... я буду чекати і ми будемо разом". І ще багато подібних фраз. Брехня ... Чистої води !
Та кожного року за столом лунає стільки побажань, стільки озвучується пустих надій, і все лише для того щоб приспати свій кричущий внутрішній голос ... Голос який хоче вже ... А не наступного року ... Голос який не вірить вашим словам ... Але ні ... ми гарно від нього заховаємось ... Справами, навчанням, роботою, стосунками, друзями ... Усім чим завгодно ... Лише б не опинитись із ним наодинці ... Бо те, що він говоритиме нам явно не сподобається ...
Ті слова виведуть нас із стану комфорту і змусять рухатись назустріч небезпеці ...
Тож ... Привіт, Новий Рік ... Але із справжнім собою ... Я ... Все таки ... Зустрінусь вже Наступного Року ... А цей благодатний рік конини я проживу у спокої і самообмані ... Ти підганяй мене нагайкою - як коня наїзник ... Може вкінці одумаюсь ...
Коментарі