Під ніжний стукіт дощу я прораховував ритм твоєї ходи і шукав очима якусь точку дотику із примарним силуетом. Усе навкруги було таким похмурим і холодним, що я раптом почав замерзати ... Жахливий холод раптово вразив мою душу, і серце завжди сповнене тепла, вкрилось білим інієм і перестало битись ... Світ завмер і нічого уже не було неможливим ... Все стало таким досяжним і близьким, що лиш подай рукою і ти там. Але жаги життя уже не було, не хотілось нічого: ні їсти, ні пити, ні кохати, ні любити, ні обійняти, ні відштовхнути ... нічого ... Лише холод ...
Я розчинився у цьому небутті ... Колись мудреці говорили: " Якщо довго вдивлятись у пустоту, прийде час і вона тебе покличе, а потім розчинить у собі". І вмить я зрозумів ці слова: " Усе рано чи пізно знаходить своє, і не важливо добре це чи погано, ми
притягуєм у своє життя те про, що найчастіше думаєм і лише мить - стаємо із цим одним цілим". Останнім часом я думав лише про " ніщо". Був нічим, жив нічим, любив ніщо, ходив ніяк і мріяв про ніщо. Не стало думок, прагнень, бажань, пристрасті, не стало всього ... І ось я уже частина цього ... І це ні добре, ні погано ... Я не можу відчувати, тому не скажу, як це ... Я не знаю ...
Отак тривало не знаю скільки, бо там часу то як такого і немає ... Але раптом я відчув тепло, не своє, від когось ... Я оглянувся і знову побачив тебе, ти - світилась, чимось, що у світі звуть - любов'ю. Ти підійшла і подивилась не в очі як усі, а в самісіньке замерзле серце, і лід, що стискав його віками - дав тріщину. Ти дивилась і дивилась, я не розумів чому ... Я не розумів, що ти там побачила ... Бо я не бачив нічого крім пустоти ... Але тобі було видніше ... Ще трохи і почав відчувати, я так давно цього не робив, що все було як вперше: легенький подув вітру, спів пташок і твій неземний запах ...
- Тут вільно ?
Раптовий голос ніби стрілою вирвав мене і я зник. Та відкрив очі ... Я заснув у маршрутці. Не розуміючи, що робиться я оглянувся, поруч сиділа - вона. І запах був той сам ... Я примруживши очі подивився на свою сусідку і посміхнувся :) Бачили б ви якими очима вона подивилась на мене, як на божевільного ... але я розумів, що тут таким пахне. І відповів:
- Так, вільно ! І знаєш, думаю ти мені тільки, що приснилась :)
P.S. Щось тема снів мене не полишає, або я забагато часу проводжу у них, або дійсно у мене з цим світом якісь особливі відносини. Можливо все, що потім здається дежав'ю вже було у снах ... А може те, що ви читаєте ... Також вам сниться )
Як завжди - музичний супровід ! Послухайте !
Коментарі