Проза, що це ? Звідки вона береться ? Куди втікає якщо вчасно не записати ? І навіщо це взагалі ?
Напевне слова, речення, все це з’являється у серці в кожного з нас. Просто усі ми різні і кожен виражає натхнення по своєму. Це - як ноти. Хтось зіграє на фортепіано, хтось на скрипці а ще частина людей генерує цю музику у слова.
Інколи мене питають: для чого ти пишеш ?
І справді, навіщо мільйони людей «забруднюють» інтернет і папір тисячами фраз ? Та напевно, щоб виразити наболіле і те, що у кожного в серці. Література взагалі покликана для зцілення нашої душі, для облагородження людини і возвишення її над усім тим хаосом, частиною якого ми є.
Для мене страшенно незрозумілим залишається так часте літературне пустослів’я притаманне сучасній літературі. Коли пишуть про, щось і про ніщо. Коли з купи бруду, сексу і брехні ліплять сюжет і видають роман. Навіщо ? Для того, щоб ще більше загадити людські душі ? Які і так хворі у всіх …
Я пишу не для такого !
Своїм призначенням я вбачаю змінювати людей на краще за допомогою своїх творів. Доносити до них вічні істини подані на сучасний лад, і робити їх серця трішки кращими. Не впевнений,що мені це повністю вдається але буду старатись !
Література повинна бути щирою, це правда, але до певної межі … Якщо у тебе в душі таке лайно, що іншим від цього робиться так само, то не пиши ! Якщо твої твори провокують людей до поганого,
викликають у них почуття жорстокості і розбещеності то тоді 100 % не пиши.
Це я б хоів сказати частині сучасних українських письменників.
І ще пам’ятайте : література для душі а не проти неї …
Коментарі