Соллікс було загадковим містечком,пянким ,красивим, захопливим та водночас від нього віяло містикою і чимось надприроднім.Але новонароджене кохання Ернеста і Амалії містечко, здавалось, зустріло із захопленням.
-Я ніколи не покину тебе..Амаліє!!..ніколи..
-Навіть, якщо я пропаду..те що в тебе у серці не зникне)..ми завжди будемо разом..неважливо де ..тут і там ми будемо..і це найголовніше!!
ТИ права,так і буде..
Центральний парк був саме тим місцем, де
сходились усі закохані...адже, двічі на рік тут цвіли сакури,а видовище це неймовірне!Ернест і Амалія, тримаючись за руки,гуляли парком ,в той час ,як вітер розносив цвіт сакури над їх головами,а світло сонця міняло колір, і робилось таким рожево-ніжним ..ніжним... здавалось що самі небеса раділи в цю мить ...
-Ернест, подивись,тут ще один парк..ще гарніший,бачиш??
-Ні, нічого не бачу,де тут інший парк може бути, коли ми вже стоїмо в центральному парку Соллікса,ти жартуєш?
-НІ, Ернест...я бачила,прямо тут..інший, маєйже такий..весь в ківтучих сакурах,але в центрі -великий і гарнющий фонтан.
Амаліє, нам вже пора, ти втомилась...це наслідок того, що ти сьогодні пережила..
-Ти правий, мені треба відпочити...я вже піду додому,проведеш ???
-ЩЕ питаєш...)
- Ось і прийшли,я тут живу) ..так не хочеться розлучатись,але мама буде сумувати..
-Все гаразд, я цю ніч житиму спогадами про нас..люблю тебе...побачимось)
Ніхто не міг уявити собі,який настрій вів Ернеста додому:"Я найщасливіший у світі хлопець..так..вона прекрасна..наймиліша..Ангел з небес, що прийшов подарувати мені кохання."- це лише половина думок, що витали у голові щасливчика.
-Привіт, Джош, мушу тобі розповісти:"Я найщасливіший у Всесвіті,хочу, щоб ти порадів зі мною..ти ж мій найкращий друг..давай зустрінемось біля озера ,хочу тобі все розповісти, не можу в собі це тримати, я сьогодні закохався раз і назавжди..навіки до смерті. "
-А..нова муза..нарешті натхнення прийшло до тебе...)але не перебільшуй..ти памятаєш скільки разів казав, що все навіки, до гробу...а потім, ну вона вже мене не надихає..вже тиждень нової пісні не написав..мушу розійтись із нею..це не моя доля....забув ці слова?.Але хай буде, я приїду..за пів-години буду)
Амалія не дзвонила нікому..і не тому, що не мала найкращих подружок.
А тому, що була така щаслива, що не хотіла нізким ділитись.Мамі сказала, що сьогодні найкращий день в її житті,не рахуючи день, коли вона народилась)Мама розуміла, що у такому віці тільки кохання може змушувати дівчат казати подібні речі,тому не розпитувала...нехай радіє..пізніше сама розкаже.
-Привіт,я скучив!
-Привіт, як добре, що ти подзвонив)я теж скучила,не можу заснути без тебе...в голові летять картинки про сьогоднішній день...
-У мене те саме,не можу дочекатись завтра)
-Я теж...
-Я кохаю тебе
-Я тебе більше..
Ранок у Солліксі ,здавалося, починався швидше, ніж будь де на світі)...і тільки но сонечко сходило - містечко починало оживати.Амалія прокинулась пів на сьому і перше, що подумала:" А чи це не був сон? Чи насправді вчора вона знайшла свою половинку?"
-І так..зараз дізнаюсь чи цен не сон..де мій телефон?Якщо там є запис "мій коханий Ернест" і 25 есемесок- то це був не сон)
-О..так!!так....це не сон, це насправді..ось він..ось есемески)
Треба пробігтись..такий гарний ранок,хочу бути в ідеальній формі.Ернест заслужив на таку мене)
Вранішнє сонце тільки починало ніжити перехожих своїм теплом,а Амалія вже мчала вулицями міста, у плеєрі звучала мелодія Band of Horses -Cigarettes Wedding Bands і здавалось, що ось воно щастя,ранкова пробіжка під улюблену музику і найніжніші спогади з вчорашнього дня..ось яким має бути найкращий у житті ранок...найкращий в цьому світі ранок..
Щодо іншого ранку...Ернест був більш лінивий, тому ранкові пробіжки він заміняв вечірніми,бо так хотілось поспати,але в 09.00 він мав зустрітись із нею...із тою, що наповнила його життя новим змістом,тому прийшлось встати раніше ніж завжди.
-Амаліє, ти де???..Де ти кохана???..Вже пройшло пів години із домовленого часу, а її все не було,телефон не відповідав,сльози котились по обличчю Ернеста...де ти Амаліє??..Де ти????
Ти не могла зникнути!!!...Ти тут, я відчуваю ...ти поруч..Амаліє??? Амаліє????
Те саме кричала її мама і тато,а також бригада рятувальників обчісуючи всі парки і сквери та найменших слідів дівчини не було,останній раз її бачили в той момент, коли красуня пробігала Арку закоханих...рано вранці...
Коментарі
ех, Вася..)))